Астрономи виявили дивовижну планету, яка обертається навколо червоного карлика. Орбіта планети GJ 3090 b, що знаходиться на відстані близько 73 світлових років від Землі, сильно відхилена від площини екватора зірки. Крім того, планета рухається у напрямку, протилежному до обертання самої зірки, повідомляє Space.com. Таку поведінку можна було б пояснити наявністю у GJ 3090 b масивного супутника — чи то газового гіганта, коричневого карлика, чи іншої зірки. Але такого супутника у неї немає. За словами дослідників, світ, відкритий у 2022 році, існує на самоті. Назвали Еліас: "На наше величезне здивування, планета GJ 3090 b не тільки рухається по орбіті з сильним нахилом, але й здійснює зворотний рух — у напрямку, протилежному обертанню своєї зірки", — заявив учасник групи дослідників Ян Картере з Департаменту астрономії Женевського університету (UNIGE). Планети формуються з газопилових дисків, що оточують молоді зірки. Ця речовина обертається в тому ж напрямку, що й центральна молода зірка, а отже, і планети, що утворюються, теж повинні обертатися в тому ж напрямку. Крім того, орбітальні площини планет мають бути близькими до площини екватора батьківської зірки. Різниця в орієнтації між площиною обертання зірки та орбітальною площиною кожної з її планет позначається грецькою літерою «псі». Така розбіжність виникає внаслідок збурень на етапі формування планет. Наприклад, для Землі цей кут становить 7 градусів. "Вимірювання кута «псі» дає важливі відомості про формування та еволюцію планетних систем. Тому цілком природно, що ми прагнемо виміряти його й для інших планетних систем", — зазначив Картере. Радіус GJ 3090 b у 2,2 рази більший, ніж у Землі, а маса — у 4,5 рази більша. Це дозволяє віднести планету до класу «субнептунів». Субнептуни — один із найпоширеніших типів планет у Чумацькому Шляху. Коли ж вчені дослідили планету за допомогою приладу NIRPS в обсерваторії Ла-Сілья, з’ясувалося, що кут між площиною її орбіти та екваторіальною площиною зірки становить 136 градусів. "Саме можливості приладу NIRPS, що працює в інфрачервоному діапазоні, дозволили досягти точності, необхідної для вимірювання кута між орбітальною площиною планети та екваторіальною площиною зірки для такого невеликого небесного тіла", — зазначила Лена Парк із Женевського університету (UNIGE). Планетна система — лише одна з п’яти відомих, у яких "псі" перевищує 70 градусів. Але вона відрізняється тим, що в інших подібних системах присутній масивний об’єкт, який, ймовірно, і став причиною такого сильного взаємного нахилу орбіт. Вчені вперше зафіксували радіосигнал від планети, яка знаходиться за межами Сонячної системи. До цього радіосигнал від планети не вдавалося відрізнити від сигналу її материнської зірки.
