Спільне малювання молодих і старших людей синхронізувало активність їхнього мозку. Але ненадовго
Спільне малювання молодих і старших людей, окрім зменшення почуття самотності, синхронізувало активність їхнього мозку. Такі зміни у 61 пари учасників зафіксували під час шеститижневого експерименту зі створення картин. Виявилося, що порівняно з малюванням поодинці, спільна творчість посилює міжперсональну нейронну синхронність, хоча з часом цей показник у різновікових пар знижується, а в парах молодих однолітків — зростає. Розуміння того, як саме мозок реагує на спільну діяльність під час формування стосунків, допоможе медикам розробляти дієвіші програми для боротьби з соціальною ізоляцією. Відповідне дослідження опублікували у журналі PLOS Biology. Спільний сеанс малювання старшої та молодої людини. Ryssa Moffat Чому науковці зосередилися на спілкуванні різних поколінь? Самотність визнана серйозним ризиком для здоров’я, негативний вплив якого на довголіття часом порівнюють із курінням. Одним із перспективних методів боротьби з соціальною ізоляцією вважають програми, де люди віком від 65 років регулярно взаємодіють із молоддю. Попередні дослідження показували, що такі контакти покращують когнітивне та фізичне здоров’я старших людей, а також зменшують стереотипи про старіння у молодих. Досі докази користі цих програм ґрунтувалися переважно на опитуваннях. Проте фізіологічні механізми того, що саме відбувається в мозку під час формування соціальних зв’язків між представниками різних вікових груп, залишалися невідомими. Заповнити цю прогалину взялася команда науковців зі Швейцарської вищої технічної школи Цюриха та Університету Монреалю. Як малювання змінило активність мозку? Дослідники залучили до експерименту 31 різновікову пару, що складалася зі старшої та молодої людини, а також 30 пар молодих однолітків для порівняння. Учасники відвідували шість щотижневих сесій, де по п'ять хвилин малювали олійною пастеллю — спершу поодинці, а потім удвох на одному аркуші. Під час процесу вчені відстежували активність їхнього мозку. Вони фокусувалися на нижній лобовій звивині та скронево-тім’яному вузлі мозку, що відповідають за соціальну взаємодію та спільну увагу. Крім того, на початку та в кінці кожної сесії добровольці проходили психологічні опитування, оцінюючи свій стан. Опитування показало, що рівень самотності в обох групах знижувався приблизно на один відсоток за кожну сесію, тоді як відчуття соціальної близькості щоразу зростало на чотири відсотки. Аналіз мозкової активності виявив, що спільне малювання викликало значно більшу нейронну синхронність, ніж індивідуальне. Однак із плином часу в парах молодих однолітків синхронність зростала, тоді як у різновікових пар вона поступово падала. Автори роботи припускають, що у різних поколінь у міру знайомства дії стають більш передбачуваними, тому мозок витрачає менше зусиль на моніторинг партнера. Натомість молоді однолітки, звикаючи одне до одного, починають пильніше стежити за спільною роботою і гостріше реагують на непередбачувані дії партнера. Попри це, саме різновікові пари загалом почувалися менш самотніми та більш соціально близькими. Виставка спільних робіт учасників дослідження, проведена за шість тижнів після закінчення збору даних. Ryssa Moffat Як ці знання допоможуть боротися з самотністю? Дослідження надає перші фізіологічні дані про те, як змінюється узгодженість мозкової активності між людьми під час формування соціального зв’язку. У перспективі такі показники можуть допомогти краще зрозуміти, чому одні програми соціальної взаємодії працюють краще за інші. Замість того, щоб покладатися винятково на анкети, медики зможуть використовувати об'єктивні нейробіологічні показники ефективності підходу. Науковці відмічають, що в наступних дослідженнях варто більше наблизити умови експерименту до реальних артпрограм. Тоді можна буде дослідити, як змінюватиметься синхронізація мозку, якщо дозволити людям працювати у невеликих групах, вільно обирати партнерів для творчості або якщо скласти контрольну пару з двох старших людей. До чого призводить самотність 🧠 Самотність у дитинстві може мати довготривалі наслідки для здоров'я мозку. Вона робить людей більш схильними до швидкого занепаду розумових здібностей та розвитку деменції у старшому віці. 💼 Соціальна ізоляція також негативно впливає на кар'єрні перспективи дорослих людей. Дослідження показало, що самотність працездатних осіб значно підвищує їхні шанси втратити роботу в майбутньому. 🤝 Знижена здатність довіряти іншим людям безпосередньо пов'язана із відчуттям повної самотності. Ця недовірливість відображається навіть на рівні мозку у вигляді меншої активності відповідної ділянки. 😞 Відсутність партнера та шлюбу виявилася одним із найвагоміших чинників погіршення ментального здоров'я. Зокрема, у неодружених людей суттєво зростає ймовірність виникнення депресії
